“Інтерв’ю з Богом”. Це одна з наймудріших притч, яку я читав!

Якось мені наснилося, що я беру інтерв’ю у Бога.

– То ти хочеш взяти в мене інтерв’ю? – Бог запитав мене…

– Якщо в тебе є час, – сказав я.

Бог усміхнувся.

– Мій час – це вічність. Які запитання ти хотів мені поставити?

– Що найбільше дивує тебе в людях?

І Бог відповів…

– Їм набридає дитинство, вони поспішають подорослішати, а потім мріють знову стати дітьми.
Вони втрачають здоров’я, заробляючи гроші… А потім втрачають гроші, відновлюючи здоров’я.
Вони так багато думають про майбутнє, що забувають сьогодення настільки, що не живуть ні в теперішньому, ні в майбутньому.
Вони живуть так, ніби ніколи не помруть, а вмирають так, ніби ніколи й не жили.

Його рука взяла мою, і ми помовчали деякий час.

І тоді я запитав:

– Як батько, які уроки життя ти хотів би, щоб твої діти вивчили?

– Нехай знають, що неможливо змусити будь-кого полюбити їх. Все, що вони можуть зробити, це дозволити собі бути коханими.
Нехай знають, що погано порівнювати себе з іншими.
Нехай навчаються прощати, практикуючи прощенн.
Нехай пам’ятають, що поранити кохану людину можна лише за кілька секунд, але щоб залікувати ці рани, можуть знадобитися довгі роки.
Нехай зрозуміють, що багатий не той, хто має більше, а той, хто потребує меншого.
Нехай знають, що є люди, які їх дуже люблять, просто вони ще не навчилися висловлювати свої почуття.
Нехай усвідомлюють, що дві людини можуть дивитися на одне й теж… а бачити це по-різному…
Нехай знають, що пробачити один одного недостатньо, треба так само вибачити самих себе.

– Дякую за твій час, – сказав я несміливо. – Є ще щось, що ти хотів би передати своїм дітям?

Бог усміхнувся і сказав:

– Нехай знають, що я тут для них … завжди.

За матеріалами

Leave a Comment