Вікторія прогулювалася біля свого будинку, коли виявила надзвичайно велику нору. Коли вона наблизилася, з нори вистрибнув великий заєць. Жінка знала, що з ферми, яка знаходилася в їхньому районі, втік заєць, тому вирішила, що зустріла саме ту тварину, яку безрезультатно розшукував фермер.

Жінка стала щодня приносити зайцеві їжу, а він виявився дуже товариським і щоразу виходив назустріч жінці, варто було їй лише наблизитись. Було помітно, що жити в норі зайцю подобається, тож Вікторія не почала повідомляти про нього фермера.

Коли на вулиці стало холодно, Вікторія, як і завжди, пішла погодувати зайця, але біля його оселі стояв собака. Вікторія подумала, що собака завдала шкоди її новому другові. Несподівано поряд із собакою з’явився і сам заєць, який зовсім не виглядав наляканим. За кілька хвилин і собака та заєць залізли в нору.

Жінка вирішила розібратися, що відбувається і заглянула в нору. Як виявилося, окрім зайця там був собака та маленькі цуценята. З цього дня Вікторія почала приносити з собою більше частування, щоб їх вистачило на велику родину. Одного дня собака пішла з нори і більше не повернулася. Пізніше жінка дізналася, що, коли собака намагалася добути їжу, її вбили.

Заєць узяв на себе всі турботи про малюків. Вікторія допомагала Ушастику, так вона назвала незвичайного підопічного всім, чим могла. Заєць швидко освоївся з роллю матері, він стежив, щоб малюки не виходили з нори, гріли їх і навіть умивали. Завдяки зайцю та допомозі Вікторії, малюки змогли пережити зиму без мами.