Неподалік свого будинку Вікторія Слєпцова помітила велику нору. Підійшовши ближче, вона побачила великого зайця, який вистрибнув назустріч їй. Вікторія чула, що з розташованої неподалік ферми зник заєць і вирішила, що це саме він оселився біля її будинку.

Вікторія принесла зайцю їжі та почала регулярно його підгодовувати. Заєць виявився зовсім не полохливим і потоваришував із жінкою. У норі зайцю жилося непогано, було видно, що життя на волі йому до вподоби. Коли на вулиці похолодало, Вікторія за звичкою вирушила до нори, погодувати зайця.

Біля нори вона побачила собаку і злякалася, що та напала на її підопічного. Поруч із собакою жінка побачила й самого зайця, яким же був її подив, коли тварини разом сховалися в норі.

Вікторія вирішила зазирнути в нору і, крім зайця, побачила там ще й маленьких цуценят. Тепер підопічних у жінки побільшало, адже вона годувала як зайця, так і собаку з цуценятами, які жили в тій самій норі. В один із днів собака не повернувся додому. Пізніше Вікторія дізналася, що тварина впала.

Турботу про малюків на себе взяв Ушастик, то Вікторія називала зайця. Заєць виявився чудовою матусею, він стежив, щоб цуценята не вибігали з нори, відганяв від будиночка кішок і навіть вилизував малечу. У морози заєць зігрівав цуценят своїм тілом і так, всі разом вони змогли пережити зимові морози.