Кіт на ім’я Борис чотири роки ходив селом, очікуючи, що його родина повернеться за ним.

За словами місцевих жителів, більшу частину часу кіт сидів біля свого старого будинку і вдивлявся в далечінь, ніби боявся пропустити появу своїх господарів. Борис не міг упокоритися з думкою, що люди покинули його. Біля будинку кіт сидів і влітку, і взимку, не дивлячись на хуртовину та морози. За ці роки з домашнього кота Борис перетворився на справжнього дикуна, він не підходив близько до людей і не давався до рук. Місцеві залишали біля будинку їжу для кота, щоб хоч якось допомогти.

Якось у горлі у кота застрягла кістка, вона не давала йому можливості їсти та пити. Тільки після цього Борю вдалося зловити та передати волонтерам.

У клініці виявилося, що кістка влучила у зуб і не дозволяла тварині навіть закрити рота. Дві доби кіт провів без їжі та води, а коли знесилив з голоду, його вдалося вловити та відвезти до лікарів. Декілька зубів коту видалили, також лікарів непокоїло зневоднення, але стан Борі вдалося стабілізувати, після чого він поїхав на перетримку.

Борис видужав, почав їсти, він справно ходить на лоток. Поки що тимчасовим господарям кота не вдається його викупити, адже кіт, як і раніше, цуратиметься людей і не йде на руки. Усі спроби привести Борю до ладу людей закінчувалися подряпинами.

На перетримці коту дали по батькові, то він став Борисом Борисовичем. Поки він живе на мансарді в одного з волонтерів, йому виділили власне місце з лежанкою та іграшками. Кіт охайний і знає, як поводитися в будинку.

Борис не може змиритися із зрадою. За роки життя на вулиці він дикнув, тому йому складно прийняти турботу від людини. Волонтери сподіваються, що час і терпіння допоможе їм завоювати прихильність кота і він знову стане ласкавим і товариським домашнім вихованцем.