Цього милого собачку залишили на вулиці. Господарі відвезли його за місто та висадили біля сільського ринку. По псу було видно, що він жив у будинку. Тварина не знала правил вулиці, вона не розуміла, куди йти і що робити. Пес сидів біля дороги, на нього падав мокрий сніг. Тварина була розгублена, бродячі собаки нападали на неї, об пес не міг себе захистити, намагався втекти, але не знав, куди сховатися.

Продавці на ринку знали всіх місцевих тварин, але цього песика бачили тут уперше. Людей собаки нервували, а коли ті починали влаштовувати «розбірки», це викликало ще більше роздратування. Люди зателефонували до вилову. У вилові умови утримання собак не набагато кращі за життя на вулиці і у домашнього пса вижити там не було шансів. На щастя, ми приїхали на місце першими і так Кубик, таке ім’я ми дали собаці, виявився у нас.

Першу добу Кубик просто спав. Ми не стали чіпати песика, даючи йому можливість відіспатися і вдосталь поїсти. Потім пес почав просто ходити туди-сюди, не розуміючи, що відбувається. У його погляді була розгубленість та біль від зради. Через кілька днів Кубик звик до перетримки і людей, став товариським, сам підходив до нас, просячи, щоб його погладили. Ще через пару днів радісно стрибав побачивши людей.

Песик виявився контактним та лагідним. Було видно, що колишні господарі багато з ним спілкувалися. Кубик любить бути ближче до людей, сідати радісно, ​​ласуватись, просить щоб його погладили. Незабаром він почала намагатися забратися до нас на руки, облизувати руки та обличчя.

Кубик привчений до повідця, під час прогулянки не поспішає, з цікавістю оглядаючи все довкола. Такий песик стане чудовим компаньйоном для людей похилого віку, повільно походжаючи з ними парком і сидячи на лавці.

З іншими собаками Кубик не свариться та не намагається нічого ділити, завжди відступає. З нашими собаками він швидко потоваришував, а кішок просто ігнорує. Характер у Кубика спокійний, він чудово ладнає з людьми.