Ось як ця історія запам’яталася волонтерові Оксані: «Це сталося одразу після новорічних свят. Було холодно, вже стемніло. Дорогою додому чоловік випадково помітив у кручі щось чорне і волохатие. Він вирішив підійти ближче та перевірити. Виявилося, що на краю урвища лежить собака. Тварина була живою, але лежала довго, оскільки встигла вкритися інеєм та снігом. Чоловік набрав мій номер, я поспішала на допомогу.

Підняти Азу ми не могли, щойно хтось із нас намагався брати її на руки, вона починала гарчати. Одну ковдру нам вдалося розмістити під нею, іншу над нею так і перенесли її в машину. Вдома ми понесли її відігріватися у лазню. Собака зігрівся, але вставати навіть не намагався.

Ми витратили час, щоб знайти волонтерів, які допоможуть, але після десятка телефонних дзвінків знайшлися дівчата, які сказали, що вранці заберуть Азу і відвезуть до ветеринара до Красноярська.

У клініці взяли аналізи. Виявилося, що собаці не менше 12 років і має порушення хребта. Відразу провели стерилізацію, щоб запобігти розвитку піометра, що вже почалася. Лікарі призначили препарати для зміцнення кісток.

Незабаром Аза змогла підвестися на лапи. Вона звикла до людей, полюбила ласку і стала великою шанувальницею гостей.

Азі ми знайшли теплу перетримку, де з нею гуляли та грали. Невдовзі знайшлася й сім’я, що стало для нас великою несподіванкою. Як виявилося, сім’я довго за Азою спостерігала, перш ніж ухвалити рішення її забрати.

У нової господині Ази, Олени, живе 4 собаки та 6 кішок. Жінка працює в бібліотеці і дуже любить тварин. Азу полюбили як домочадці, і вихованці Олени».