Петро Ємельянов працює лісником . Якось чоловік почув за вікном свого будинку дивні звуки, коли він вийшов надвір, побачив там вовчицю. Тварина була надзвичайно худою.

Перт розумів, що не варто підгодовувати хижу тварину, але вовчиця поводилася спокійно і виглядала дуже голодною. Лісничий зрозумів, що тварина голодує дуже давно і до людей вийшла у пошуках допомоги.

Петро приніс тварині великий шматок м’яса, вовчиця одразу ж схопила його і втекла в ліс. Наступного дня вона знову чекала на чоловіка біля його будинку. Лісничий зрозумів, що рік не найвдаліший для хижаків і в лісах мало видобутку, а можливо, вовчиця відбилася від зграї або захворіла і не могла нормально полювати.

Всю зиму тварина приходила до лісничого будинку, а він пригощав його м’ясом. Вовчиця намагалася триматися на відстані від самого будинку і до людини не підходила, терпляче чекаючи, коли вона принесе їй поїсти. З настанням весни візити вовка припинилися.

Знайомий звук у дворі Перт почув після кількох місяців. Коли він вийшов, у дворі на нього чекала не тільки його стара знайома, а й двоє маленьких вовченят. Лісничий зрозумів, що всю зиму годував не лише вовчицю, а й її малечу.

Лісничий припустив, що м’ясо, яким він пригощав вовчицю, вона не їла, а відносила своїм малечі. Перебираючись на нове місце, тварини прийшли, щоб висловити свою подяку людині. Це був останній візит вовків, більше до лісничої хати вони не приходили.