Повідомлення надійшло від однієї з наших передплатниць, до нього додалося коротке відео. Біля сміттєвого бака в кучугурі лежала темна грудка, яка сильно тряслася від холоду. Неподалік стояла металева миска, яка встигла примерзнути до землі. Жінка писала, що на цьому місці вони бачили собаку три дні поспіль. Тварина не намагається піди або навіть підвестися, можливо, підвестися вона просто не може.

Часто у коментарях під такими фото та відео люди пишуть, що ні хто не хоче подбати про собаку, оскільки люди бідні та їм самим доводиться важко, ось тільки цього разу відео нам надіслали не з бідного села. Собака лежав у котеджному селищі в Підмосков’ї, мешканці якого можуть дозволити собі дати тварині хоча б шматок хліба.

Багато мешканців селища – «мисливці», місцеві кажуть, що бродячих котів поблизу вже не лишилося. Ось такий вияв «доброти». Ніхто не став допомагати собаці, її не годували та не пустили погрітися. Мешканці, навпаки, вимагали «прибрати» тварину, щоб вона не псувала їм настрій, коли вони виносять сміття. Очевидно, навіть смітник у цьому будинку настільки «блатний», що собакі, що вмирає від холоду, тут не місце.

Забрати собаку не було кому, але я розуміла, що ще одну ніч вона може не пережити. Моєю останньою надією став Андрій Михайлович, ветеринар із клініки, в якій лікуються наші тварини. На диво, зайнятий лікар відклав усі справи та поїхав за твариною.

На наближення незнайомої людини тварина відреагувала слабким гарчанням. Потім собака притиснув вуха і почав повзти убік, очевидно, злякавшись людини. У кучугурі після неї залишилася мокра пляма.

Така поведінка говорила про те, що раніше собаку сильно ображали і від людей вона чекала лише жорстокості. Коли лікар обережно наблизився і почав її гладити, собака заспокоїлася, а Андрій Михайлович одразу зрозумів, що вони зможуть порозумітися. Незабаром собака вже був у машині. Ветеринар відразу зазначив, що вона дуже худа і недоглянута, адже шерсть була вкрита численними ковтунами.

Забрали ми собаку з вулицю 14 лютого, новий підопічний я назвала Дариною. За словами ветеринара, Дарина – метис вівчарки та коллі, зовні більше схожа на коллі, хоча забарвлення ближче до вівчарки.

У машині собака постійно посміхалася, вона зрозуміла, що людина її не скривдить і повністю довірилася йому. У салоні авто тварина зігрілася і в клініку зайшло самотужки. Потрапивши у лікарняний вольєр Дарина була у захваті від іграшки, яку тут залишив один із попередніх пацієнтів.

Собака виявився надзвичайно розумним, привченим до повідця, виконував прості команди і з любов’ю і захопленням стежив за кожним рухом Андрія Михайловича.

За словами лікаря, Дарина багато днів голодувала, а на вулиці пробула щонайменше два тижні. Втома, холод і голод позбавили її сил, тому вона й лежала біля смітника без руху.