Чотири роки я вважав наш з Оленою шлюб щасливим, але одного дня дружина заявила мені що я помилявся, що вона мене не любить і подає на розлучення.

Я намагався з Оленою поговорити, говорив про другий шанс, але це не допомогло. Оголосивши мені своє рішення ввечері, вранці вона зібрала речі і поїхала жити до подруги. Трирічний кіт П’яка залишився зі мною, дружина стверджувала, що забере його пізніше, щоб не травмувати тварину частими переїздами. За котом Олена не повернулася, можливо, усвідомила, що не любила не тільки мене, а й П’яку.

Я довго і болісно намагався зрозуміти, що трапилося, шукав, де я помилився і що пішло не так. Згодом я дізнався, що провівши пару днів у подруги, Олена поїхала до Польщі, де на неї вже чекав чоловік. У Москву вона повернулася через місяць щоб оформити розлучення, а ще через місяць вона знову була одружена з тим самим поляком. Про весілля мені розповіли спільні друзі.

Але історія ця, власне, не про мій невдалий шлюб, а про П’яка. Дивне ім’я коту придумала Олена, я ж вважав за краще називати його Ваською, товстому і лінивому коту це ім’я йде більше.

Я завжди більше любив собак, до котів був байдужий. З появою П’яка зрозумів, що моя нелюбов до котів взаємна, принаймні, цей кіт точно мене ненавидів. Кіт міг кричати і бігати по кімнатах уночі, коли я сплю, стрибати на стіл під час обіду і всіляко показував, що я аж ніяк не його улюблений господар.

Мене дуже дратувала звичка П’яки красти їжу: якщо щось залишити на столі, він обов’язково скине на підлогу і надкусить.

Кілька місяців я писав Лені повідомлення, нагадуючи, що вона збиралася забрати кота. Спочатку вона погоджувалась, казала що незабаром повернеться за П’якою, а потім перестала крутитись і написала, що кіт їй не потрібен і його подальша доля цілком і повністю залежить від мене.

Під час нашого спільного життя з дружиною кіт визнавав тільки Олену, до неї приходив на руки, бурчав. Мої спроби просто погладити кота закінчувалися його укусами. Після розлучення П’яка став поводитися ще гірше. Тепер він атакував мене та мої речі. Після зубів П’яки я залишився без туфель, серйозно він постраждав і мій гаманець. Моя поява вдома кіт ігнорував, вдаючи, що мене зовсім не існує.

Я вирішив ігнорувати тварину, обмеживши свою турботу своєчасною заміною лотка та наповненням мисок з водою та кормом. П’яка перестав заходити до спальні, вирішивши, що це моя територія, а його – вітальня.

Ігнорували ми з котом один одного півроку. За цей час я кілька разів намагався знайти для вихованця нову родину, адже ми з ним явно не вживалися разом.

З моменту розлучення з дружиною минуло 7 місяців, але я все ще не міг пережити розриву. У квартирі було багато речей, куплених спільно, іноді погляд сам по собі повертався у куточок, де в майбутньому ми планували поставити ліжечко для дитини та спогади накочували з новою силою.

Того дня я прийшов додому, ліг на диван і заплющив очі. Несподівано я відчув, як мені на спину стрибнув кіт. П’яка не просто ліг, він почав бурчати і робити мені «масаж». Я все ще не можу зрозуміти, що сталося, що кіт так річко змінив своє ставлення до мене.

У мене склалося враження, що за кіт несподівано щось переосмислив і кардинально змінив свою поведінку. Їжа зі столу більше не зникає, мої речі залишаються цілими, навіть якщо на видноті. Кіт відчуває мій настрій і намагається підбадьорити мене. Нещодавно ми з П’якою навіть у відрядження разом з’їздили та чудово провели час. Іноді я думаю, а чи пам’ятає він Олену чи після того, як вона покинула і його теж, він вирішив не мучити себе спогадами?