Ця історія трапилася . Під час полювання двоє чоловіків знайшли трьох вовченят. Мами малюків не було поряд, тож люди забрали маленьких хижаків додому. Кожен із чоловіків узяв по вовченятку, третього вони підкинули у двір одного з будинків у селі, повз яке проходили. Вовченя опинилося у дворі самотньої літньої жінки, яка жила тим, що обробляла свій невеликий город.

Бабуся помітила тварину вранці, коли вийшла надвір. Жінка вирішила, що до неї прибилося маленьке щеня і залишила його собі, вирішивши, що малюк складе їй чудову компанію.

Цуценя швидко зростало, у його зовнішності все чіткіше проступали риси вовка. У теплу пору року хижак жив на вулиці, а зиму проводив у будинку, куди жаліслива господиня пускала його сховатися від морозів.

Незабаром бабуся зрозуміла, що її вихованець, якого вона назвала Мишко, зовсім не собака, а вовк, але на цей момент вона дуже прив’язалася до тварини.

Взимку, серед ночі, до хати бабусі постукала пара незнайомців. Чоловіки виявилися грабіжниками, які втекли з-під варти. Літня жінка не почула стуку, тому зловмисники вирішили, що будинок порожній і зайшли до нього. Відразу за дверима чоловіків чекало страшне видовище – у глибині будинку світилося два жовті очі.

Мишко накинувся на непроханих гостей, почалася боротьба. Звуки розбудили бабусю, котра почала кликати на допомогу. Сусіди, що почули крики, швидко прибігли в будинок бабусі і зв’язали грабіжників, після чого зателефонували в поліцію.

Під час боротьби Мишко отримав поранення, але бабуся виходила свого вихованця.

Ця історія про те, що навіть дикі звірі можуть відчувати подяку, вони здатні на сильну відданість і вірність людині, яка була до них доброю.