Герой цієї історії — Су Му, мешканець округу Йілянь на півдні Китаю. Чоловік купив собі цуценя і дбав про нього, хоча його і дивувало, що його вихованець не гавкає, та й взагалі, за поведінкою мало схожий на родичів.

Цуценя росло дуже швидко, воно давно обігнало за розміром собак, з кожним днем ​​все менше скидалося на мастифа і чоловік почав підозрювати, що купив на ринку зовсім не собаку.

Сім’я вихованця любила, вони балували його улюбленими частуваннями: фруктами, локшиною, бульйоном з м’яса. Незабаром стало зрозуміло, що у них у дворі живе зовсім не собака, а ведмідь, якого не можна тримати вдома.

Су розповів про свого вихованця співробітникам зоопарку, але щоб забрати ведмедя собі, зоопарк вимагав свідоцтво про народження тварини. Без документів ведмедеві шлях до зоопарку було закрито. Су Му зрозумів, що залишивши ведмедя, він порушить закон.

За допомогою чоловік звернувся до місцевого бюро захисту дикої природи. Му Му сподівався, що йому вдасться отримати документи, необхідні для того, щоб відпустити ведмедя на волю. У той момент тварина вже була вищою за метр на зріст і важила 2 центнери.

Сім’я добре дбала про ведмедика, це стало для чиновників одним із аргументів, щоб не карати сім’ю за утримання будинку дикої тварини. Експерти дійшли думки, що сталася плутанина і вирішили не карати Су Му.

Ведмедя відправили до центру захисту дикої природи, приспавши на час транспортування. У центрі ведмедика навчать піклуватися про себе самостійно, а потім відпустять на волю.