Шахтарі вирушали на роботу у новий забій. Один із працівників помітив, що щодня поспостерігати за ними приходить щур, очевидно, гризун мешкав десь неподалік. Розуміючи, що шанси гризуна знайти корм так глибоко під землею невисокі, чоловік став підгодовувати залишками свого обіду. Кілька тижнів щур приймав частування, але одного разу прийшов не для того, щоб поїсти, а для того, щоб покликати шахтарів іти за ним.

Багато чоловіків у сім’ї Пола Джонсона працювали на шахті. У цьому районі видобували вугілля батько та дідусь Пола, тож питання про кар’єру було вирішено з самого дитинства.

Підлозі робота шахтаря подобалася. У тунелях іноді він зустрічав живність, яку охоче підгодовував. У тунелі, де зовсім недавно почали вести розробку, щур з’являвся щодня і Пол одразу ділився з нею залишками свого обіду, а потім почав спеціально брати із собою шматочки хліба для свого нового друга.

В один із днів звична робоча рутина була порушена. Пацюк не прийшов вчасно і Пол вирішив, що він знайшов собі житло краще, ніж шахта. Коли гризун все ж таки з’явився, він поводився дуже дивно.

«Я одразу не побачив, а відчув щура. Вона сиділа у мене на плечі, але її поведінка була нервовою, дуже відрізнялася від того, як вона поводилася зазвичай», — розповідає Пол.

Коли чоловік опустив пацюка на землю, вона ніби почала кликати його за собою до витягу. Тварина бігла у бік підйомника, зупинялася і оберталася, щоб подивитися, чи слідує Пол за нею.

Перевірити, куди ж кличе щур, вирушив не лише Пол, а й його колеги. Підйомник не мав нічого дивного, але чоловіки зупинилися неподалік, щоб обговорити подію. Несподівано спрацював індикатор, попередивши про те, що у вибої обвал. Пацюк ніби знав про майбутнє лихо і покликав людей за собою, щоб відвести подалі від місця трагедії.

Забій вдалося швидко відновити, заходи безпеки переглянули та посилили. За словами Пола, після того дня, як пацюк врятував йому та його товаришам життя, у шахті його більше не бачили.